СТА́РШЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ста́рший 1.
Зостався він з своєю старшенькою сестрою невеличкими сиротами (Панас Мирний);
Старшенька дочка Ярина взяла сапку і подалася в поле (І. Цюпа);
// у знач. ім. ста́ршенький, кого, ч.; ста́ршенька, кої, ж. Той, хто прожив більше років за інших (перев. про дітей).
Вона знову виходила з немовлям на панське поле.., а старшенькі все літо росли без батьків (М. Стельмах);
– Діти бавитимуться, старшенький доглядатиме меншу (В. Логвиненко);
Двійко дітей зоставили. Старшенькій – вісім, а меншеньке тільки повзає (Ю. Яновський).
-а, -е.
Пестл. до старший 1). || у знач. ім. старшенькі, -ких, мн. (одн. старшенький, -кого, ч.; старшенька, -кої, ж.). Ті, що прожили більше років за інших (перев. про дітей).
Ста́ршенький, -ка, -ке