НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. — який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙ рідше, СВЯТИ́Й підсил., БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст., ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ заст., поет. підсил., ПРЕЧИ́СТИЙ заст., поет. підсил.; НЕЗІПСО́ВАНИЙ, НЕЗІПСУ́ТИЙ розм. (який не піддався поганим впливам); ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (перев. про дітей, молодих людей та жінок). Не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (М. Коцюбинський); (Роман:) Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М. Кропивницький); Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученьками силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний); Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Т. Шевченко); На Прокопа як зверху подивиться — Кругом святий! (Л. Боровиковський); Він уже не сам на світі, йому довірилася ця чиста й незіпсована душа (П. Загребельний); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (І. Ле). — Пор. 1. че́сний.
НЕЗІПСО́ВАНИЙ, а, е.
1. Який не зіпсувався; придатний для користування.
Незіпсоване м'ясо.
2. Який не піддався поганим впливам; морально чистий.
– Незіпсована, здорова натура, не вміє маскувати своїх симпатій, ні антипатій (І. Франко);
– Ви всі молоді, щирі, незіпсовані душі! Не слухайте голосу глухих, не йдіть за проводом сліпих, бо й самі вони не знають, куди йдуть (П. Колесник).
-а, -е.
1) Який не зіпсувався; придатний для користування.
2) Який не піддався поганим впливам; морально чистий.
Incorrupt, sound, not spoiled