КЛУБЛИ́ВИЙ, а, е.
Який клубочиться (у 1 знач.).
Висоти не було. Вона зникла, від вершини і до самої підошви перетворившись на вируючу клубливу туманність (О. Гончар);
Увечері мороз сильнішав, дітлахи чимдуж поспішали з ковзанки додому, хекаючи та випускаючи клубливий пар (з газ.).
-а, -е.
Який клубочеться (у 1 знач.).