БЕДУЇ́НИ, ів, мн. (одн. бедуї́н, а, ч.; бедуї́нка, и, ж.).
Араби-кочовики.
[Одна арабка:] Наші смертельні вороги бедуїни вгляділи нас... Засвистіли кулі в пальмовому листі (І. Нечуй-Левицький);
Одне тільки слово – мир – привело сюди, в Париж, у цей зал, негра з далекої африканської країни, бедуїна у білій чалмі, старенького індуса (Н. Рибак);
Козаки зареготали, бедуїни розпалилися, дужче замахали списами (Ю. Мушкетик).
-ів, мн. (одн. бедуїн, -а, ч.; бедуїнка, -и, ж.).
Араби-кочовики.
Кочові араб. племена, займаються розведенням і випасом верблюдів, кіз, овець і коней; дедалі частіше переходять на осілий спосіб життя.