Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ТРИБУ́Н, а, ч.
1. У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб.
У першій половині V століття до н. е. плебеї .. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Ці плебейські службові особи дістали назву народних трибунів (з навч. літ.);
Військовий трибун.
2. Громадський діяч, видатний оратор і публіцист.
Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого, і як трибуна гнівного (П. Тичина);
// Виразник чиїхось або якихось ідей, принципів, прагнень.
В своїм тіснім кружку [гуртку] .. вони [паничі] не потребували ставати на котурни і драпуватися в тоги людових трибунів (І. Франко);
І уривчасто, і гнівно кидав він [П. Сагайдачний] принишклому Свиридовичу: – Так... Але я вже донесхочу наслухався нашого голотського трибуна (З. Тулуб);
І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (З. Тулуб);
// ірон. Про любителя говорити, ораторствувати.
(лат. tribunus) - в Др. Риме название офицеров и республиканских магистратур: а) Военный Т. (tribunus militum). В период республики в каждом легионе было 6 военных Т., они исполняли свои обязанности посменно. Большим влиянием обладали военные Т. из всаднического сословия, но в I в. до н.э. их число снизилось, т.к. во главе легионов стали легаты из числа сенаторов. В период империи в каждом легионе имелись 1 военный Т. из сенаторов и 5 - из числа всадников; б) Народный Т. (tribunus plebis). Начиная с 490 г. до н.э. народными Т. назывались должностные лица, охранявшие права плебеев от посягательств патрициев. Личность народного Т. считалась неприкосновенной; он обладал правом наложить вето на постановления курульных магистратов и сената, имел право созывать собрание плебеев. В Римской империи должность народного Т. утратила самостоятельное значение, но продолжала существовать в форме «трибунской власти» императоров (tribunica potestas).
ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. дожидали, як месію.. І приїхав той оратор 18-ти років,.. і слухали його зачаровані новими думками люди (Олена Пчілка); Неговірка, мовчазна людина іноді далеко багатша духовно за красномовця (з журналу); Де й поділась ота поважність рухів.. і гнучкість мови уславленого златоуста (П. Колесник); Не спиться вам, парламентські витії (М. Рильський); А Шрам збоку слухає-слухає, да не знає, що вже там навісним речникам і казати (П. Куліш); Іван Франко — трибун народний (М. Вороний); У віршах про.. Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (С. Крижанівський). — Пор. 1. промо́вець.