Я́РОСЛИВИЙ

Я́РОСЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що я́рий3. Такий був [Данило] яросливий, що боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Вовчок, І, 1955, 97); За спиною в Пампушки зненацька пролунав.. несамовито яросливий покрик якогось козака (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 651.