КАВУВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. кавува́ти.
Це розкіш – гортати ці пожовклі сторінки і читати про наші мало не щоденні у той час кавування з Євгеном Сверстюком і безкінечні, прекрасні наші розмови (І. Жиленко);
Від постійного кавування в роті оскома (Любко Дереш);
Виклала [Магда] з цементу та каменя .. незвичної форми кам'яну лавку на п'ять рiзнорiвневих сидiнь. Для кавування з друзями (Г. Вдовиченко).