АРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. арі́єць, йця, ч.; арі́йка, и, ж.).
1. заст. Назва індійців, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами.
Джерела свідчать, що в минулому в різних народів індоєвропейської сім’ї червоний колір був символом війни та війська. У червоне вдягалися воїни стародавніх арійців, персів, скіфів, греків, римлян, кельтів, давньоруські дружинники (з наук. літ.).
2. У расистській німецькій літературі – представники “вищої” німецької раси.
– Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці (Н. Рибак).
-ів, мн. (одн. арієць, -йця, ч.; арійка, -и, ж.).
1) В етнографії та антропології – назва слов'ян, індусів, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена згодом на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами.
2) У расистській німецькій літературі – представники "вищої", німецької раси.
Окреслення народів, що розмовляють арійськими, тобто індо-іранськими, мовами; іноді поширюється на людей, що розмовляють індо-європ. мовами; цей термін гітлерівські ідеологи використовували для означення білої раси людини, переважно нордичного типу, на противагу людям ін. антропологічного типу, переважно євреям.