БЕЗЕМОЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
Властивість і стан за знач. беземоці́йний.
Для інформативно-ділового тексту характерні об’єктивність, беземоційність, семантична одноплановість на всіх мовних рівнях, номінативний характер мовлення, поєднання ускладненості і стандартизованості синтаксису (з наук. літ.);
Чіткість, упевненість та беземоційність – основна зброя скаржника (із журн.);
Беземоційність життя, або емоційна ненаповненість, також провокує чимало психічних розладів (з газ.);
Хатні ікони з різних куточків України, писані народними майстрами, не обтяжені іконографічними візантійськими канонами, для яких характерна беземоційність і безтілесність (з газ.).