ХНИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. хни́кати і звуки, утворювані цією дією.
Хникання привело Олексу до себе, одразу почув себе відвічальним [відповідальним] за становище, одразу злетіли з нього колективні страхи й влилася в серце індивідуальна сила (Г. Хоткевич).
-я, с., розм.
Дія за знач. хникати і звуки, утворювані цією дією.
розм.
whimpering, snivelling; перен. complaining