ПРОКО́ВКА

ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти, проко́вувати 1. За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 413). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 203.