ПОЖЕ́РТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поже́рти.
Затопіть ви бандитів у крові за пожерті огнями гаї (В. Сосюра);
// поже́рто, безос. пред.
– Так і полискуються [лани і перелоги] на сонці тими пересохлими кістками людськими, з котрих хижою птицею й звіром біле тіло козацькеє давно вже пожерто (Д. Мордовець).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до пожерти. || пожерто, безос. присудк. сл.
[pożertyj]
прикм.
pożarty