ГОЛИ́Ш, а́, ч.
1. Круглий гладкий камінець; голяк.
Тиша. І тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння – голишів (А. Головко);
Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне й морське рибальство, про що свідчать знахідки кам'яних грузил для сітей з обточених голишів (з наук. літ.).
2. перен., заст., зневажл. Убога (у 1 знач.) людина.
Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу (П. Чубинський).
Дієприслівникова форма: голивши, голячи
зрiзувати пiд корiнь волосся бритвою; бритибритьДеепричастная форма: брив, брея
¤ голити лоби -- забривать лбы
-а, ч.
1) Круглий гладкий камінець.
2) перен., заст., зневажл. Про вбогу людину.
див. бідний
(камінь) pebble