ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Хоткевич); — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Ми поїхали вдвійці вперед (О. Кобилянська).
Удво́х, присл.; у двох, числ.; див. вдвох, в двох
Удвійзі, удвійку, удвійці
Фразеологічні синоніми: в чотири руки
УДВО́Х див. вдвох.
див. вдвох.
【副】 见 вдвох
див. вдвох
Разам