ЩАДИТИ

ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., кого і без дод.

1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати.

[Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому, – гріх же і мені від Бога... удову нещасну обижати, сиріт не щадити (Панас Мирний);

– Скажіть усім – хто здумає втікати або що замислить – щадити не буду (А. Хижняк);

Монгольське військо скрізь проявляло нещадну жорстокість. .. Щадили ремісників, які могли придатися; їх монголи забирали із собою (з навч. літ.);

// перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, вчинків, вад кого-небудь.

Її [газети] гостра критика, яка нікого не щадила, з другого боку доводила до люті ті верстви та сфери, проти яких була націлена (І. Франко).

2. Ставитися бережно до чого-небудь, берегти щось.

[Xуса:] Йоганні дозволь, шановна пані, тут лишитись, їй ще несила сходити на гору. [Марція:] Авжеж, авжеж, нехай щадить здоров'я! (Леся Українка);

Невже ж Голда .. так швидко забула його і зв'язалася з Федором? А коли так, то нічого й щадити її почуття, нічого з нею цяцькатись (Д. Ткач);

Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця, але щоб ворог не зміг порятуватись і поліг на полі брані? (Ю. Смолич);

// із запереч. част. не. Не скупитися на щось, не шкодувати чого-небудь.

Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю (І. Франко);

Вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська);

Їздові не щадили батогів (О. Гончар).

3. діал. Економити, заощаджувати.

Тримав він цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив, знаючи, що чим більше буде на купі, тим більше можна з тої купи взяти для себе (І. Франко);

Мендель .. старався щадити на платі робітникам та фірманам (І. Франко).

БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. — Док.: зберегти́, оберегти́, уберегти́ (вберегти́), пожалі́ти, пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пощади́ти. "Ось так, як ми саджанці, так ви дітей наших бережіть", — могла б ця молода жінка зараз сказати Марисі Павлівні (О. Гончар); — Аби тільки землю руську вберегти, щоб її чужі пси не розхапали (А. Хижняк); — Пустився в бійку — чуба не жалій! (прислів'я); Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця (Ю. Смолич). — Пор. 1. оберіга́ти.

ЗАОЩА́ДЖУВАТИ (зберігати невитраченим, нагромаджувати внаслідок дбайливого, економного використання), ОЩА́ДЖУВАТИ (ОЩАДЖА́ТИ), ЕКОНО́МИТИ, ЩАДИ́ТИ діал. — Док.: заоща́дити, ощади́ти, зеконо́мити. Поліна Андріївна вміла так вести господарство, що їй щастило навіть дещо заощаджувати (О. Бойченко); Він за тиждень ощадив п'ятку (І. Франко); Життя вчить їх (селян) економити не тільки копійчини й одежу, а й духовну силу.., таланти й любов (Ірина Вільде); Мендель.. старався щадити на платі робітникам та фірманам (І. Франко). — Пор. 2. берегти́.

ЩАДИ́ТИ (не занапащати когось, не завдавати шкоди комусь), МИ́ЛУВАТИ, ЖАЛІ́ТИ, ОЩА́ДЖУВАТИ розм., ОЩАДЖА́ТИ розм. — Док.: пощади́ти, поми́лувати, пожалі́ти, ощади́ти. Вони (фашисти) піднімали руки, але він не щадив їх (Л. Первомайський); А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: "Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!" .. Не милують, Карають, завзяті (Т. Шевченко); — Не жалійте зрадника, бо він ось набавом наведе своїх жовнірів і буде різати нас (І. Нечуй-Левицький); (Шрам:) Та розкажи, справді, як те сталося, що тебе ляхи ощадили..? (М. Старицький).

To spare; to have mercy on, to save

щадити чиєсь життя — to spare smb's life

щадити чиїсь почуття — to spare smb's feelings

не щадити ворогів — to give one's enemies no quarter

щади́ти

[шчадити^е]

шчаджу, -диш, -ди^емо, -ди^ете, нак. -ди, -д'іт'

див. берегти

Шанаваць

шкадаваць

Benåde

Benåda