ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Мушкетик); Завиднику пиріжок, а жаліснику рожок (прислів'я); Всяк нероба і завида (Споконвіку це було) Так про успіхи сусіда Скаже, посміхнувшись мило: — Знов Давиду пощастило, Знов Демиду повезло... — А в душі булькоче зло (С. Воскрекасенко).
-и, ч. і ж., розм.
Те саме, що завидник.
див. заздрісний