ВИСПІВ

ВИ́СПІВ, у, ч.

1. Пісня або її мелодія.

Коли .. в'їхали в густе зело, – святочність його через вінця заливала землю і в нім купались рясні пташині виспіви (М. Івченко);

Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (З. Тулуб);

Гомін ясен, Виспів красен – весна на порозі (П. Усенко);

Тричі обійшов хресний хід довкола собору під молитви й церковні виспіви (П. Загребельний).

2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості.

Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (О. Гончар).

МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Нечуй-Левицький); Не спалося мені.. Може, тому, що десь тужив сумний наспів (А. Головко); Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (З. Тулуб); Це справді невеличкі романси, тілько до них недостає голосу (Панас Мирний).