КО́ЛО́ВОРОТ¹, а, ч.
1. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі.
Коловорот має ручку у формі скоби та патрон для затискання свердел чи інших знарядь, які під час їхнього використання потребують обертання навколо осі та прикладення осьового зусилля (з наук.-попул. літ.);
Поблизу дирчить коловорот – там щось мурують на зиму (О. Забужко).
2. Вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг.
Біля колодязя Олянчина мати тягне воду. І так знайомо рипить коловорот (А. Головко);
Фараон Сесостріс удруге кинувся до пристрою, щоб опустити кам'яну плиту дверей униз, але схований у стіні коловорот вийшов з ладу, напевно, від вогню, що разом із димом уже вихоплювався крізь отвір у порозі (І. Білик);
Алі побачив -- просто попереду, на схилі берега, стоять два коловороти. А від них тягнуться товстенні линви з дерев'яними блоками до пошарпаного корабля, що притулився попід самісіньким берегом (Ю. Логвин).
КО́ЛО́ВОРОТ², у, ч., заст.
Ворота.
Тільки ступив він в коловорот, як назустріч йому вибіг чоловік (з казки);
Аж насилу перед вечір До села прибились. Відчиняють коловорот, Аж блукає гуска (С. Руданський).
КОЛО́ВОРОТ³, у, ч.
1. Сильний обертальний рух води, а також місце, де відбувається цей рух; вир.
Відчайдушно жестикулюючи руками, вона крутилася по хаті, як тріска, що потрапила в коловорот (С. Добровольський);
Річка, що створилася внизу, .. помітно збільшувалася, її потоки перекочували важке каміння і кружляли його у коловоротах (В. Владко);
Старий човен.., трухлявий і замшілий від довгого лежання серед холодного каміння, крутився в пінявих коловоротах води (П. Загребельний).
2. кого, чого, який, перен. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь.
Верби, садки, гори наче женуться назад, у село, наче кружаться, обхоплені якимсь шаленим коловоротом... (М. Коцюбинський);
Перший час після петербурзького коловороту не міг звикнути Тарас до цієї тиші (О. Іваненко);
Пронизливе іржання, хропіння, вовче рикання й тупіт копит закрутились, закриті стовпом куряви, у несамовитому коловороті (Д. Білий).
ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Головко); Добре бруковане шосе привело їх до залізної брами перед чистенькою, гарненькою дачею (М. Трублаїні); Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі (Т. Шевченко); Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття (П. Грабовський); Все плаче дівчина. Встала після з-під оконця, В коворот погнала І бичечків, і теличок Да все сумовала (С. Руданський); Ідуть вони в коловорот, Аж блукає гуска, Іван гуску та в торбину: Є вже і закуска... (С. Руданський).
II. ЛЕБІ́ДКА техн. (пристрій для підіймання та переміщення вантажів), КО́ЛО́ВОРОТ, КАБЕСТА́Н (з вертикальним валом). Ти ж трудився, як міг, при лебідці, Укладаючи брили міцні (Я. Шпорта); Треба було перевезти його (трос) через річку і, закріпивши за один стовп, закріпляти на другому, натягуючи коловоротом (М. Трублаїні).
ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше, КРУТОВИ́Р'Я рідше, ШУМ рідко, ВОДОКРУ́Т розм. рідше, КРУТІ́ЛЬ діал., О́МУТ діал. На фарватері попала (Таміла) у вир. Їх багато на Дніпрі, цих чорториїв (Л. Дмитерко); Інженер обвалився з лесовою кручею просто в коловорот Дар'ї (І. Ле); Йому (водяникові) нічого не варт затягнути човна у нурт (М. Стельмах); Скільки не силкувався, а пробитися до неї крізь крутіж і ревище не міг (І. Головченко, О. Мусієнко); — Лоцман, пантруй! Бистрина. Круговерть (М. Шеремет); Гуде, вирує чорна водоверть (Л. Первомайський); Там, де зустрічаються води двох рік, утворюються такі крутоверті, що легко можуть засмоктати (М. Чабанівський); Сидить над берегом рибалонька, пильнує, Чи плавле стиха поплавок,.. Чи в нуртині нуртує (П. Куліш); Вільшина переборює неспокійне крутовир'я, спрямовує човен до своєї пристані (І. Цюпа); Човен натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький); В тому водокруті (потонули) дружина й Андрійко (Н. Рибак); Він таки булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей); Понижче водопаду глибокий, синій, обширний омут (І. Франко).
ВИР чого, який (бурхливий, стрімкий рух подій і т. ін., який захоплює, втягає за собою), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ВИ́ХОР, ВЕРЕМІ́Я, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше. Прибувши до Петербурга, Шевченко потрапляє в самий вир подій (П. Колесник); Скільки талантів губиться в коловороті буднів лише через те, що їм вчасно не надається можливості виявляти себе!.. (І. Головченко, О. Мусієнко); — Вже доведи до ладу свої справи в Ковалівці, а не кидайся з головою в новий глибокий нурт (В. Кучер); Вихор війни; Розповідала (мати), що тут коїться, яка знялась сьогодні зранку веремія (О. Гончар); На горбі — блискавка шабель, страшна коловерть кіннотників (Є. Кравченко); О, як страшно тебе (совість).. загубити в нуртовищі справ (В. Коротич); Настрій танцю передавався глядачам, захоплюючи їх у свій круговорот (Я. Галан).
Финансовый словарь Финам.
1) Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух.
2) перен., кого, чого, який. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь.
II ч.1) род. -а. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі.
2) род. -а. Вантажопідіймальний пристрій у вигляді вала з ручкою, на якого намотується канат чи ланцюг.
3) род. -у, заст. Ворота.