З’Ї́ЗДИТИСЯ, ДЖУСЯ, ДИШСЯ,
З’ї́здитися, джуся, дишся, гл. Изъѣздиться. Був кінь та з’їздився. Ном. № 1898. Не тілько що, але й зелізо з’їздиться. Ном. № 2728.
З’їзди́тися, джуся, дишся, сов. в. з’їхатися, з’їдуся, дешся, гл. Съѣзжаться, съѣхаться. Тим ся кажу поховати, де ся пани з’їздя. Гол. І.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 155.