ОБЛИЗУВАТИ

ОБЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, док., кого, що.

1. Проводити язиком по поверхні чого-небудь.

Спить, сердега, і не чувствує [відчуває], що собака прийшла, облизала його усюди (Г. Квітка-Основ'яненко);

Юруш втік з хати, облизуючи попечені пальці (І. Нечуй-Левицький);

Невідомо, що трапиться наступної секунди – чи кинеться той пес облизувати руки, чи вчепиться зубами в литку (Ю. Шовкопляс);

Шабанов замовк і облизав пересохлі запалені губи (О. Довженко);

// Лижучи що-небудь, очищати його поверхню.

[Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (М. Кропивницький);

Дорош, доївши варення, облизав пучки (С. Васильченко);

// Знімати язиком, злизувати щось на кому-, чому-небудь.

Цуценя .. підійде та й облизує йому [дитяті] слізоньки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Свині на воротях тісто облизують (В. Кучер);

* Образно. Нишком сміялося сонце, облизуючи промінням росу на .. гомінких соснах (Іван Ле).

2. перен. Торкатися чого-небудь, охоплюючи, огортаючи його собою (про полум'я, дим і т. ін.).

Вогонь ліз по завісах, в'юнкий, веселий, і вже облизував лутки знадвору (М. Коцюбинський);

Синій димок, гнаний вечірньою прохолодою, послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник);

Язикате полум'я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення (О. Гончар).

3. перен. Підіймаючись, обмивати, обдавати бризками (про хвилю, воду і т. ін.).

Було чути, як булькотить мотор буксира, як дзюркоче рейнська вода, облизуючи борти баржі (П. Загребельний).

◇ (1) [Аж] гу́би обли́зувати / облиза́ти – бути дуже задоволеним чим-небудь.

– А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький);

(2) Облиза́ти макого́на (макогі́н, м'я́ло), ірон. – зазнати невдачі.

Облизавши макогона, як кажуть, він повернувся ні з чим додому (з усн. мови);

// мовчки знести образу, глузування.

– Тебе дурять! З тебе глузують! А ти? Облизав макогона! (О. Ільченко);

(3) Обли́зувати передки́ кому, ірон. – догоджати кому-небудь, плазувати перед кимсь.

– Ви бачите, що робить цей розгнузданий елемент. Раніше він облизував царському стражникові передки, а тепер .. чинить просто повстання (Г. Епік);

(4) Па́льчики обли́зувати / облиза́ти, жарт.:

а) бути дуже задоволеним чим-небудь (перев. їжею, питвом).

– А що? Я і є кок! У флоті на “Святому Владимирові” плавав, – хвалився дід Карась. – Всі пальчики облизували (В. Вільний);

– Я там таких карасів наловив – тільки їж та пальчики облизуй (В. Минко);

б) бути в захопленні від кого-, чого-небудь.

– Висватаю тобі таку молоду. З освітою, ніяк не нижчою гімназичної. Пальчики оближеш (А. Головко);

// заздрити комусь.

Такий гарний, такий гарний [жених], .. аж Росолинщанки пальчики облизуватимуть (А. Свидницький);

(5) [Ті́льки] па́льчики (рідше па́льці) обли́жеш, жарт.:

а) що-небудь дуже смачне.

– Там як що зготує [кухар], то тільки пальчики оближеш, – говорив він, уплітаючи печену курку після поросятини (І. Нечуй-Левицький);

– Коропів таких, як тут, ніде не знайдеш. За день відра два наловити можна. Така юшка буде – пальці оближеш (З. Тулуб);

б) хтось дуже гарний, вродливий.

А на них [арф'янок] глянеш – пальчики оближеш (Панас Мирний);

в) гарно, цікаво і т. ін.

– Про нас, господарів, пишеться. Та як пишеться – пальці оближеш, сказав гордовито, розминаючи .. плечі (М. Стельмах);

(6) Хіба́ (ті́льки) па́льці обли́же, ірон. – нічого не дістанеться або дуже мало дістанеться чого-небудь комусь.

– Нехай буде шість відер [горілки], бо як лиш три, то багачі вперед розхапають, а бідний хіба пальці оближе (Л. Мартович);

(7) Як (мов, на́че і т. ін.) м'я́ло (макого́на) облиза́в, ірон. – хтось у поганому настрої, невеселий після якоїсь невдачі.

Сердитий, наче м'яло облизав, як кажуть люди (із журн.).

ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ, ЗАСТЕЛЯ́ТИ, ОХО́ПЛЮВАТИ (ОБХО́ПЛЮВАТИ), ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОБКУ́ТУВАТИ (ОКУ́ТУВАТИ), ОТО́ЧУВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ (ОСНО́ВУВАТИ), ОБСТУПА́ТИ (ОСТУПА́ТИ розм.), ОБКЛАДА́ТИ, ВГОРТА́ТИ (УГОРТА́ТИ), ВПОВИВА́ТИ (УПОВИВА́ТИ), ОБСО́ТУВАТИ, ЗАСО́ТУВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідко; ОБЛИ́ЗУВАТИ (перев. про полум'я); ПРИТУМА́НЮВАТИ (трохи, не цілком). — Док.: опови́ти, обгорну́ти (огорну́ти), обволокти́, заволокти́, затягти́, затягну́ти, облягти́, пови́ти, обви́ти, покри́ти, вкри́ти (укри́ти), застели́ти, засла́ти, охопи́ти (обхопи́ти), обійня́ти (обня́ти), обку́тати (оку́тати), оточи́ти, заснува́ти, обснува́ти (оснува́ти), обступи́ти (оступи́ти), обкла́сти (обікла́сти), вгорну́ти (угорну́ти), впови́ти (упови́ти), обсота́ти, засота́ти, пойня́ти, окри́ти, затка́ти, притума́нити. Місто оповив густий туман (Ю. Шовкопляс); З-за гори хмарою суне сірий туман і.. обгорта він кожну деревину (Панас Мирний); Холодний морок огортає колону зі всіх боків (О. Гончар); Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах і обволікає сірим туманом голі кущі (П. Панч); З Ташані валувала пара, заволікаючи придорожні верби (Григорій Тютюнник); На заході росла густа дощова хмара, затягаючи щораз більші простори неба (В. Гжицький); Облягають небо хмари, Піднялося все живе (П. Грабовський); Тихий час надвечірній, .. Як ти млою повиваєш Те, що грало пишноцвітно В кольоровості незмірній (М. Рильський); Він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком (А. Головко); За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину (Т. Шевченко); Все небо вкрила Білява мла (П. Грабовський); Сизо-жовтий туман жита криє (Г. Косинка); Дим застилає вулиці, далеко виповзає у море (В. Кучер); Машину повністю охоплює полум'я (Ю. Яновський); Приємно обхопило його чисте повітря (Г. Хоткевич); Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (М. Коцюбинський); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Б. Грінченко); Біла імла.. обкутала верхи церков та дзвіниць на горах (І. Нечуй-Левицький); З-під каблуків.. б'є курява, хмарою окутуючи танцюристів (О. Гончар); Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський); Заснував (Аркадій Петрович) хату димом сигари (М. Коцюбинський); Обснувала (осінь) димами гори (І. Франко); Стоги сіна чорніють лише. Неначе дим або туман обступає їх (Ю. Яновський); Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський); Вгорнула ліс волога мла (Л. Первомайський); Туман встає по долині, Село вповиває (С. Руданський); Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак); Білу хату засотує мла (Т. Масенко); Накрапав дрібний дощ. Обрій пойняла сиза мла (З. Тулуб); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори (П. Грабовський); Синій димок.. послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник).

недок. облизувати, док. облизати

to lick, to lick round (all over)