СТО́ПІНГ, а, ч.
Камера в гірських породах, в якій обвалюють з уступів руду.
[Валя:] Добувати руду у старій шахті небезпечно. Вона аварійна. [Данило:] Вироблений стопінг. Пустота – більш як тридцять тисяч кубометрів (Ю. Мокрієв);
Дільниця мала ще й “резервні” – чотирнадцятий і вісімнадцятий стопінги (Іван Ле).
-а, ч.
Камера в гірських породах, в якій обвалюють з уступів руду.