ПОГРІБ, БА,

Погріб, ба, м. Погребъ. Дід… закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. Ум. Погрібець. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. ІІІ. 63. Погріб, ре́бу, м. Погребеніе. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 235.