ТАВРУВАТИ

ТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

1. Випікати тавро на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин.

Одні [гуцули] робили позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших дроб'єт [овець] на полонинах, другі таврували для того ж самого корів, телиць (В. Гжицький);

Коней породи гідран також таврували заводськими та породними таврами (з наук. літ.);

// Випікати мітку на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо).

Багато селян, зігнаних із своєї землі, ставало бродягами .. Закони наказували суворо переслідувати бродяг – таврувати їх або ж “бити батогом, поки плечі не візьмуться кров'ю” (з навч. літ.);

Тим часом наглядач розжарив на вогні залізне тавро і почав таврувати невільників (З. Тулуб).

2. перен. Суворо засуджувати когось, щось; картати, викривати чиїсь дії, вчинки.

Бо те, про що колись ти [О. Пушкін] мріяв, у сто раз більше розцвіло! Зерно ж і ти своє тут сіяв, тавруючи царизму зло (П. Тичина);

Коли польські історики таврували Гонту як зрадника й розбійника, то українські визнали його за героя визвольної боротьби, за мученика, який заплатив страшними муками за своє бажання увільнити рідний народ (з наук. літ.);

* Образно. Легенди та переказипро запорізьких козаків засуджували боягузтво й нищівно таврували зраду (з наук. літ.);

Тут кожна руїна, здіймаючи вгору обгорілі уламки стін, таврувала війну (С. Журахович).

(1) Таврува́ти / затаврува́ти ганьбо́ю (прези́рством) – суворо засуджувати когось, щось; викривати чиїсь дії, вчинки, вказуючи на ганебність їх.

Тоді була дивиною людина, яка не женеться за тим, щоб швидше розбагатіти, презирством таврує хутірську захланність, оту, що аж сліпне від бажання ще більше поповнити свої комори добром, хоч вони й так щороку тріщать від зерна та збіжжя (О. Гончар);

Колишній кріпак не забував про своїх “знедолених братів”і, наче біблійний пророк, громогласно таврував ганьбою гнобителів закріпаченого селянства (з навч. літ.);

Багатому чоловікові – воля: хоч гарем заводь, ніхто не осудить, не затаврує ганьбою (Г. Тарасюк).

КЛЕЙМУВА́ТИ, МАРКУВА́ТИ, ТАВРУВА́ТИ. Клеймувати товар; Маркувати вироби; Таврувати коней. — Пор. клеймо́.

ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил., ТАВРУВА́ТИ підсил., ШЕЛЬМУВА́ТИ підсил., ГАНЬБУВА́ТИ підсил., ХУЛИ́ТИ підсил. книжн.; БРИ́ТИ розм. (влучно, гостро). — Док.: осуди́ти, засуди́ти, посуди́ти, огу́дити (обгу́дити), загу́дити, ви́ганити, зга́нити, ви́ганьбити. (Джен:) Я не маю наміру тебе осуджувати, я взагалі не маю права судити твої вчинки (В. Собко); Усі.. засуджували її легковажність (С. Журахович); Вона, пригадуючи свої молоді літа, судила теперішню молодіж (Панас Мирний); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (М. Стельмах); Рай та й годі! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на нього й глянуть, А глянуть — огудять (Т. Шевченко); Кінь як кінь — не поганий і не добрий, Нема за що ганити, Нема за що й похвалити (І. Муратов); Від поконвіку нас повчали, ..Щоб люди злодіїв прощали.. Але стають другі години, Яка от саме настига: Плямують зрадника країни (П. Грабовський); Будучи полум'яним поборником дружби і братерства народів, Франко гнівно таврував царський уряд Росії (з журналу); — Ой, не хули та на Бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (П. Козланюк); На зборах добре брили Василя: "Ледачого, як він, не бачила земля!" (К. Гордієнко). — Пор. докоря́ти.

【未】 打上烙印; 转 痛斥, 污辱

Таврувати ганьбою 转 口 使…受污辱

[tawruwaty]

дієсл.

piętnować

To burn in (to); to brand; перен. to stigmatize

див. розвінчувати

Таврува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́ють

Клеймаваць