ПРА́ЧКА, и, ж.
Робітниця, праця якої полягає в пранні білизни.
Бідна прачка або послугачка щоденною важкою працею здобуває собі кусник чорного хліба (І. Франко);
Прачки, в білих халатах, у білих косиночках, неквапні й спокійні, походжали поміж машин і тільки скеровували їхні дії (П. Загребельний);
// Жінка, що пере білизну.
Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок (І. Франко).
Пра́чка. Общеслав. Суф. производное (суф. -ък- > -к-) от прачь (ср. диал. прач «валек для стирки белья»), суф. образования от прати «стирать, колотить» (того же корня попирать, переть). Стирка с помощью валька в деревнях еще встречается.
Rzeczownik
прачка f
praczka f
-и, ж.
Робітниця, праця якої полягає в пранні білизни. || Жінка, що пере білизну.
[praczka]
ж.
praczka
ж.
blanchisseuse f
lavandera f
2. pesupesija
mfua nguo (wa-), dobi (ma-)
див. праля
Tvätterska
Vaskekone
Vaskekone
Праля