ВО́СЬМЕРО, вісьмо́х, числ. кільк., збірн.
Вісім (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають живих істот, з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині).
І нас усіх у сім'ї було восьмеро: дядько, дядина, п'ятеро дітей та я (Панас Мирний);
У старого Лук'яна Хомутенка сімеєчка дай Боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Григорій Тютюнник);
Хiба йтиме восьмеро волiв осiбно вiд тих, з якими звиклися за довгу дорогу? (Ю. Мушкетик).
вісьмох, числ. кільк., збірн.
Вісім (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають живих істот, з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). Восьмеро студентів.
во́сьмеро су́ток — sekiz gün
нас во́сьмеро — sekiz kişiyiz
Liczebnik
восьмеро
ośmiu
ośmioro
нас восьмеро - 咱们八 个人
Вісьмох, числ. збірн.: восьмеро дітей, восьмеро качат. Пор. двоє.
huit (придых.) (personnes)
ocho
[wos'mero]
ośmioro
Во́сьмеро, -ро́х, -ро́м, -рома́
Восем
Eight