ПОНАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось.
Понатирала [Марта] тертим угіллям щоки так, що здавалась старою й довгообразою (І. Нечуй-Левицький).
2. Вичистити до блиску тертям багато чогось.
Понатирати паркет у кімнатах.
3. Пошкодити шкіру тертям у багатьох місцях.
Мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі (Леся Українка).
(1) Понатира́ти мозо́лі́ – те саме, що Натира́ти (набива́ти) мозо́лі́ (у багатьох місцях, також про багатьох) (див. натира́ти).
Біла кофтинка на ній теж пітна і пилом прибита, руки ганчірками позав'язувані, – видно, мозолі понатирала (М. Руденко).
-аю, -аєш, док., перех.
1) Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось.
2) Вичистити до блиску тертям багато чогось.
3) Пошкодити шкіру тертям у багатьох місцях. Понатирати мозолі.
Дієприслівникова форма: понатиравши
Понатира́ти, -ра́ю, -ра́єш