НИЗИНА

ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯ розм., РОЗДО́ЛИНА розм., РОЗДО́Л діал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла). Ниви то поволі котились в долину, то підіймались на похилі горби (М. Коцюбинський); Він бачив діл, розкинутий навкруг, Кипучі пущі, тьмяноводий Буг (М. Бажан); Біжи-лийся (струмочок) з Підгір'я на ті любі поділля, Що степами розляглись, Понад морем простяглись (П. Куліш); В широкій роздолині має бути великий став (М. Стельмах); А там нижче розступились скелі, то розпалися на роздолі ніби високими будинками, то полягли довгими рядками (І. Нечуй-Левицький); Вночі з'явився іній на катранах,.. Зібрався в падолах, як сіль у чанах (Д. Павличко); Вогкий туман з Дніпра клубочів у придолинку (В. Дрозд); Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко); Ільківці — село чималеньке. Присіло в падині (І. Ле). — Пор. низина́.

ЗАПА́ДИНА (низьке місце, понижена місцевість порівняно з навколишнім рельєфом), ПІД, ПА́ДИНА, ПА́ДІЛ, ВПА́ДИНА (УПА́ДИНА) рідко, ПАД рідко, ПОДИ́НА діал., ПРИ́ПАДЬ діал.; ЗАГЛИ́БИНА, ЖО́ЛОБ (перев. між горами, скелями і т. ін.); УЛО́ГО́ВИНА (ВЛО́ГО́ВИНА) (з пологими схилами); КОТЛОВИ́НА, КОТЛОВА́Н, КІТЛИ́НА діал., КІТЛОВИ́НА діал. (велика, глибока); ПАДЬ (звичайно поросла лісом). Під однією горою, коло зеленої левади в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша (І. Нечуй-Левицький); Гаряче літо спалило вже лугові трави по буграх, нечисленні коні січової варти паслися на подах (І. Ле); Здалека вже побачив жандарм, що зараз на першій такій впадині стежка залита була каламутною, спіненою водою (І. Франко); Важким тупотом проноситься мимо Фрунзе гуляй-пільська вольниця, щезає, ніби назавжди провалюється в темний таємничий пад Сиваша (О. Гончар); Пройшовши заглибину між двома горбами, розвідники почали підійматись на одну із зрізаних пірамід (М. Трублаїні); Грузинська столиця, розташована в широкій улоговині між горами, своїм особливим характером, своєрідною і романтичною красою полонила нас з першого погляду (Т. Масенко); Внизу, в котловині світяться вогні бараків (Ю. Яновський); За півгодини вона вже мчала широкими вулицями старого містечка, розташованого в неглибокому котловані, де сходилося кілька степових балок (С. Добровольський); Ось вони минули Тептюж, .. ось бориславська кітлина (І. Франко). — Пор. ба́лка, низина́, I. яр.

НИЗИНА́ (низька місцевість), НИЗОВИНА́, НИЗ, ПОДІ́Л, НИЗЬКОДІ́Л рідше. Воно (село) на правому, на високому березі Осколу починається, потім розляглося в долині, низиною (Остап Вишня); Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (О. Десняк); Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Я. Щоголів); За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький). — Пор. доли́на, 1. запа́дина.

НИЗИНА́, и́, ж.

1. Низька місцевість.

Між сірими скелями стоїть на низині стара церква з трьома банями (І. Нечуй-Левицький);

По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі (З. Тулуб);

Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С. Чорнобривець).

2. геогр. Те саме, що низовина́ 1.

Врешті війнув вітрець – перед втікачами була наддунайська низина (М. Коцюбинський).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): НИЗ;
• ∧ суффикс (1): ИН;
• ⏰ окончание (1): А;

низина́

[ни^ези^ена]

-ни, д. і м. -н'і, мн. -ини^е, -ин

дв'і ни^ези^ени