ЛЕГІТИМАЦІЯ

ЛЕГІТИМА́ЦІЯ, ї, ж., юр.

Визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження.

Батько Сильвестрів також шляхтич, але нелегітимований, і Сильвестр перед шлюбом мусить виробити собі шляхетську легітимацію (І. Франко);

В працях А. В. Стороженка, В. М. Доманицького, А. Яковліва, І. П. Крип'якевича в основному акцентується увага на причинах і початках виникнення реєстрового козацького війська та процесу легітимації українського козацтва у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій (з наук. літ.);

Для легітимації володільця цінного папера у якості суб'єкта права необхідно, щоб його ім'я було зазначене не лише у тексті цінного папера, а й у реєстрі власників іменних цінних паперів (з навч. літ.);

Процес легітимації нової влади почався проведенням референдуму (з газ.);

// Документ, який підтверджує це право або повноваження.

План був дуже нескладний: хутенько дістати від воєводи легітимацію перебування в Польщі та мандрувати до Варшави (Олесь Досвітній);

– Але, паночку, прошу – ви виділи мої легітимації, тож вам кождий [кожний] засвідчить, що... (Б. Антоненко-Давидович);

Щоб у гори, де ліс сплавляють, пройти, треба було виправити легітимацію (І. Муратов).

Легітима́ція:

— визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження; документ, який підтверджує це право або повноваження, встановлення особистості, особове посвідчення [37]

— посвідчення особи, посвідка про особу, узаконення [46-2]

— посвідчення особи, узаконення [36]

— повсвідчення особи [46-1]

— посвідчення [48;XX] Мене пхали сього року на право до Відня і сам я гадав,— але показалося, що нема гроші,— так я остався тут та й навіть не записувався нікуди,— благо, що маю легітима[ці]ю, видалити не можуть [XX]

[łehitymacja]

ж.

legitymacja

Посвідка, документ, див. сертифікат

юр.

legitimacy