СТИХОМИ́РИТИСЯ

СТИХОМИ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., рідко. Те саме, що утихоми́ритися; // безос. Пройшла та й буча, стихомирилось в селі (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 708.