ОБЛИ́ПЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до обли́пнути.
Колона, минувши смугу трясовин.., зморена, облипла багнюкою, видобулась .. знову на тривке, загускле дно (О. Гончар);
Лоно високе – видавалось з-під міцно облиплого плаття (Панас Мирний);
// у знач. прикм.
Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Іван Ле).
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до облипнути.