КЛЮВА́ТИСЯ, ює́ться, недок.
1. Мати звичку (схильність, інстинкт і т. ін.) клювати (у 2 знач.), ранити дзьобом.
Кожний бережно виймав iз лантуха по горобцю i зараз же закручував мiшок, горобцi пручалися, дряпалися лапками, деякi клювалися (В. Винниченко).
2. кого. Клювати один одного, битися дзьобами.
На подвір'ї клювалися півні, підстрибуюючи, скубли один одного так, що аж пір'я летіло в усі сторони (із журн.).
клюється, недок.
1) Мати звичку клювати (у 2 знач.).
2) Клювати один одного, битися дзьобами.