ОБЛЯМО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до облямува́ти.
До неділі біла літня сукня, облямована шовковими рожевими стрічками, вже була готова (І. Нечуй-Левицький);
До кімнати зайшла молода дівчина в пальті, облямованому хутром на полах і рукавах (С. Добровольський);
Чорні очі Замфірові, його довгасте, повне обличчя, облямоване низько стриженою чорною бородою, так і світяться задоволенням (М. Коцюбинський);
На кожному дереві кришталеві грона, облямовані зеленим листям (С. Журахович);
Двір – тепер зелений та чистий, кругом облямований коморами, загородами (Панас Мирний);
// облямо́вано, безос. пред.
– Дворяни знали, які собі двері ставити! Дуб у два шари навхрест – по півтора дюйма стелина, на каруку і на гвинтах, ще й міддю облямовано (Ю. Смолич).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до облямувати. || облямовано, безос. присудк. сл.
див. прикрашений
Innringet, innsirklet, omringet
Облямо́ваний, -на, -не