ПОРУ́ШНИК, а, ч.
1. Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін.
Порушників людського закону судять і карають!.. (Іван Ле і О. Левада);
З очевидністю було ясно, що він один з найактивніших порушників дисципліни в школі, з яким доведеться добре попрацювати (О. Гуреїв);
Порушники громадського порядку;
// Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін.
До порушників побутових традицій, особливо до тих, що чіпали релігію, були [жінки] нещадні (Григорій Тютюнник).
2. Той, хто порушує тишу або спокій кого-небудь.
Причепа обурено зиркнув у бік порушника тиші (З. Тулуб);
Вони [монументи] немов пливли звідусіль і товпилися назустріч нахабним порушникам могильного супокою (Ю. Смолич);
В ту ж хвилину залунав дружний сміх дітей, школярі кинулись шукати під партами порушника спокою (О. Донченко).
(1) Пору́шник кордо́ну – той, хто нелегально перейшов державний кордон.
Командир читав: – Висловлюю подяку бійцеві Василю Козубенкові за затримання порушника кордону (О. Іваненко).
(порядку, миру) disturber; wrongdoer, breaker; (закону) transgressor, infringer, violator; (кордону та ін.) trespasser
порушник миру — aggressor, peace-breaker
порушники (заборони і т.ін.) будуть притягнуті до відповідальності — trespassers will be prosecuted
-а, ч.
1) Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. || Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін. Порушник кордону.
2) Той, хто порушує тишу або спокій кого-небудь.
пору́шник
[поурушниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
【阳】 违反者, 违犯者; 破坏者, 妨害者; 违背者
Пору́шник, -ка; -ники, -ків
Forbryder, overtræder
Brottsling
Forbryter
Злачынец