ЄДИНОВЛА́ДДЯ

ЄДИНОВЛА́ДДЯ, я, с. Зосередження влади в одних руках; повнота, необмеженість чиєї-небудь влади. Свідомі робітники за єдиновладдя Рад. роб., наймит., сел. і солд. депутатів, — за єдиновладдя, підготовлене проясненням пролетарської свідомості.. (Ленін, 24, 1950, 21). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.