ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ) розм., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) розм., УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ) розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ (ВТОРО́ПАТИ) розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм., РОЗЧО́ВПАТИ розм., РОЗЧУ́ХАТИ розм., РОЗШОЛО́ПАТИ (РОЗЧОЛО́ПАТИ) розм., ЗМИКИ́ТИТИ розм., ВТЕЛЕ́ПАТИ фам., УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ) заст., РОЗЧУ́МАТИ діал., ЗМІРКУВА́ТИ діал., ВИ́РОЗУМІТИ рідко; УЛОВИ́ТИ (ВЛОВИ́ТИ), УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ розм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯ у чому, РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИ розм., РОЗКУМЕ́КАТИ фам. (щось складне, неясне, заплутане). — Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати (вло́влювати), схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко. Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Роман з болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з'явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); (Старшина:) Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти (Семен), про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); — Зрозуміло, — зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ'яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). — Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.
УСВІДО́МЛЮВАТИ (сприймати свідомо, розуміти суть, знчення чого-небудь), ОСМИ́СЛЮВАТИ, ОСЯГА́ТИ. — Док.: усвідо́мити, осми́слити, осягну́ти, осягти́, збагну́ти. Той наказ був несподіваний.. Півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли (М. Трублаїні); Як цікаво жити одними почуваннями з близькими тобі по духу героями книг, осмислювати разом із ними суспільні події (Ю. Смолич); На мить (Люба) замислилася, вдумуючись у зміст цих слів, ніби осягаючи думку, потім вигукнула: — Правильно! (В. Собко). — Пор. 1. зрозумі́ти.
УСВІДО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСВІДО́МИТИ, млю, миш; мн. усвідо́млять; док., що і з підрядним додатковим.
Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чого-небудь; осмислювати.
Першу мить він просто усвідомлював, хто це перед ним (Іван Ле);
– Підводними снарядами по торпеді – вогонь! – Той наказ був несподіваний для вахтового. Ще секунду панувала тиша: півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли (М. Трублаїні);
Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається (С. Журахович);
І тут Юрко усвідомив, що кинути зараз сход, це не просто вийти з лав, а поставити себе окремо від селян, коли не проти (І. Багмут);
// До кінця, повністю розуміти що-небудь, проникати в його суть, правильно оцінювати щось.
Неосудний, не усвідомлюючи своєї поведінки, вбіг у коридор, відчинив двері своєї кімнати (І. Микитенко);
Данило розумів дії Олександра Невського щодо татар та папи. Знав і добре усвідомлював, яку неоціненну поміч подає йому Олександр (А. Хижняк);
Суспільство під активним впливом жіночого руху усвідомлює, що жіноча енергійна діяльність поза рамками сім'ї – це не примха, а об'єктивна необхідність еволюційного розвитку суспільства (з наук.-попул. літ.);
// у сполуч. зі сл. себе. Вважати, відчувати себе ким-небудь або яким-небудь.
Леонідові радісно усвідомити себе знову бійцем (О. Гончар).
-юю, -юєш, недок., усвідомити, -млю, -миш; мн. усвідомлять; док., перех. і з підрядним додатковим.
Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чого-небудь; осмислювати. || До кінця, повністю розуміти що-небудь, проникати в його суть, правильно оцінювати щось. || у сполуч. зі сл. себе. Вважати, відчувати себе ким-небудь або яким-небудь.
УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш.
Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).
Немає потреби заміняти ці словосполучення рідковживаними давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту.
Дієприслівникова форма: усвідомлюючи
осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогосьсознаватьДеепричастная форма: сознавая
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: усвідомлюючи
осознаватьДеепричастная форма: осознавая
недок. усвідомлювати, док. усвідомити
to realize, to perceive; to understand, to comprehend
【未】 意识到, 觉悟; 认清, 了解
Усвідо́млювати, -млюю, -млюєш
Fatte, indse
Fatta, inse
Innse