КОМАНДА́РМ, а, ч.
Скорочення: командувач армії.
Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь. Він був одягнутий у сіру армійську шинель, на якій вилискували ознаки командарма (Ю. Яновський);
Дивізія чекала на командарма (П. Панч);
– Командує цією групою, а значить буде командувати і нами, командарм Тухачевський (М. Циба);
З непам'яті. З пам'яті, з виру морського і суші Солдати, матроси, єфрейтори і командарми Суворо проходять повз нас, і грядущих, і сущих (Б. Олійник).
-а, ч.
1) Командуючий армією.
2) Звання вищого командного складу у Сухопутних військах у Червоній Армії у 1935-40 р.
2) Воинское звание высш. команд. состава Кр. армии в 1935-40. Имело 2 ступени: 1-го и 2-го рангов. В 1940 было заменено званиями ген. армии и маршала.
м.
(командующий армией) commandant m de l'armée
(командующий армией) comandante general de ejército
[komandarm]
ч.
dowódca armii
1) воинское звание высшего комсостава в СВ и ВВС РККА в 1935-40 (напр., К. 1 ранга, К. 2 ранга); 2) сокр. назв. должности команд. армией.