МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм. (який дуже просяк водою); ПІДМО́КЛИЙ, ПІДМО́ЧЕНИЙ (який трохи, злегка підмок). Гілляки не хотіли горіти, тріскали і шипіли, бо були мокрі (М. Грушевський); Нелегкою справою було тягнути товсту намоклу линву (Л. Смілянський); Вони періщать намочене полотно на кладці праниками і вистелюють на осонні зелених берегів (І. Цюпа); Семен Трохимович накинув полу халата на змоклого хлопця (Я. Гримайло); Він чує п'янкий запах чи то змочених корінців, чи розімлілого у теплій воді куширища (Ю. Бедзик); З великими труднощами добула вона з промоклої кишені ножа й розпорола черевики (Ю. Смолич); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пережовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Загортаючися в перемоклу кептарину та ховаючи мокрі коси, шукала (Маруся) очима, — не знала, де дітися (Г. Хоткевич); Уздрівши, якого мокрющого мене ведуть, Надя сплеснула руками: — Лелечко!.. Отакий забрьоханий (О. Ковінька); Довкола нього (села) широкі, підмоклі луки (І. Франко); Варив (Алі) собі пілав з підмоченого рижу (М. Коцюбинський).
МОКРЮ́ЩИЙ, а, е, розм.
Дуже мокрий (у 1 знач.).
Уздрівши – якого мокрющого мене ведуть, Надя сплеснула руками: – Лелечко! .. Отакий забрьоханий... (О. Ковінька);
– А мокрющий який! – зморщила вона кирпатенького носика, наблизившись до Віктора (П. Автомонов).
-а, -е, розм.
Дуже мокрий (у 1 знач.).