ПОНАТИ́КУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до понати́кувати.
Родичі дальні, на п'ятихвилинних фотографіях, понатикувані у рамці до портретів (В. Кучер);
// понати́кувано, безос. пред.
Лише Сутуга та Балута, не в силах приховати свого занепокоєння, дивилися собі під ноги й совалися на стільцях, наче там понатикувано голок (І. Кириленко).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понатикувати. || понатикувано, безос. присудк. сл.