ШАСТЬ, виг., розм.
Уживається як пред. за знач. ша́стати і ша́снути.
[Настуся:] Добре, тату... (І веселенька шасть у хату) (Т. Шевченко);
– А ти, я бачу, жартівник, – говорить до нього Сазон. – Тільки жартувати будеш іншим разом, а зараз у нас друга балачка з тобою буде. – І – шасть руками парубкові під кожух (Григорій Тютюнник).
I
(виг.) гульк, ник, плюсь, тиць, сусіль, тарарах, тарах, шарах, шелеп, шелесть, шелесь, шусть
II
див. тікати
незм., розм.
Уживається як присудк. сл. за знач. шастати і шаснути.
ШАСТЬ. Искон. Образовано по модели брысь, шмыг, скок, диал. шать (от шатать) и т. п. от шастить, параллельно шастать.