НАЧЕ́ТВЕРО

НАЧЕ́ТВЕРО, присл. На чотири частини. Начетверо розкопана, Розрита могила (Шевч., І, 1963, 222); Вітер рвучкий натроє, начетверо рвав нам вітрила (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 157). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.