ФІГУ́РА, и, ж.
1. Те саме, що по́стать¹ 1–4.
В зареві з'являється у хмарах фігура Кармелюка на коні (С. Васильченко);
З усієї його фігури віяло силою (В. Гжицький);
Леонід Семенович вхопився обома руками за кілки, підобгав ноги і в одну мить перекинув свою легку фігуру на другий бік тину (І. Нечуй-Левицький);
Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (Олесь Досвітній);
Бажання кожної жінки мати гарну фігуру продиктоване не тільки естетичними міркуваннями. Адже від цього залежить бадьорість і працездатність – найважливіші життєві фактори (з наук.-попул. літ.);
По ночах біля вікон бовваніли якісь темні фігури і тислись попід паркани, коли на них звертали увагу (М. Коцюбинський);
– Вам ніде не доводилось зустрічатися з цим чоловіком? – показав очима на Підіпригору .. – Такої фігури ніде не бачив, – вийняв [дядько] з рота люльку, підозріливо з ніг до голови оглянув Підіпригору (М. Стельмах);
Од вікна чутно голос: “Любов Олександрівно! ви дома?” В вікні з'являється жіноча фігура (Леся Українка);
Я так мало сказав про нього [І. Франка]. Така колосальна фігура заслуговує на більшу увагу, потребує більшої праці (М. Коцюбинський);
Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (А. Головко).
2. Скульптурне зображення кого-небудь; статуя.
Останнє проміння вечірнього сонця .. лисніло на дорогих виліплених фігурах та розетках карнизів (І. Нечуй-Левицький);
[Річард:] А що ж би я зробити міг для вас? З охотою зроблю й без відробітку. [Бруклі:] Чи не дали б мені отсю фігуру?.. (Показує на статую) (Леся Українка);
* Образно. – Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег, червоний, як найкраща фарба, і дві живих бронзових фігури на березі: жінка й дівчина (Ю. Яновський);
* У порівн. Перед нею, .. мов камінна фігура, височить пропечена сонцем постать чабана (М. Стельмах).
3. мат. Частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл.
Сукупність будь-яких точок, ліній, поверхонь або тіл, розміщених певним способом у просторі, називається взагалі геометричною фігурою (з навч. літ.);
З гімназії він виніс впевненість, що квадрат – це геометрична фігура (Ірина Вільде);
Існує загальне правило, яке дає змогу для довільної фігури дуже просто встановити: чи можна її накреслити одним розчерком чи ні (з наук.-попул. літ.);
П'ятикутна зірка, яку звали пентаграмою, тобто фігурою з п'яти прямих рисок, служила їм [піфагорійцям] також за символ здоров'я (з наук.-попул. літ.).
4. Зовнішній вигляд, обрис, форма чого-небудь.
Виверження космічної сили може .. стати початком тривалого періоду вулканізму, пов'язаного з процесом перебудови фігури землі (з наук.-попул. літ.);
// Форма, контур, узор, що їх утворюють певним чином розташовані предмети, постаті.
Лев відвертає голову і .. відходить під загальні оплески. Зайнявши місце в спортивній фігурі, лев не витримує образи. Він голосно кричить (Ю. Яновський);
Новоутворення клітин мозкової речовини відбувається досить швидко, проте фігур поділу в ядрах автори ніколи не спостерігали (з наук. літ.).
5. Комплекс рухів, який становить необхідний елемент, частину танцю.
Коли химерні фігури кадрилі веліли їй подавати руку іншому мужчині, зараз легка хмарка зависала на її чолі (І. Франко);
Недовго думаючи, пустився в танок і Зірченко, з блискавичною швидкістю виробляючи карколомні фігури (С. Воскрекасенко);
// Певний комплекс рухів у фігурному ковзанні.
Наче вчора ще я .. катався, всякі фігури на кризі виробляв, а сьогодні – глянь, скрізь уже трава зеленіє (О. Донченко);
// Політ літака з різними поворотами, віражами.
Фігура вищого пілотажу.
6. муз. Мелодійний або ритмічний елемент, що ускладнює, прикрашає основу музичного твору.
Фігура акомпанементу в мазурці.
7. шах. Предмет певної форми, який є складовою частиною комплекту шахів.
Обринський сягнув за шахівницею, що десь на столі між книжками лежала, і почав укладати фігури (О. Кобилянська);
Було помітно, що програш Іванові неприємний. – Коли б не зробив того дурацького ходу... – Він переставив фігуру (А. Головко);
// Назва короля, ферзя, тури, слона, коня на відміну від пішака.
Фігури й пішаки двох кольорів зчепилися між собою, ніби білі й чорні комахи (В. Собко);
[Круть:] Пішак, воно, здавалося б, ніщо, а пройде у ферзі – уже фігура (О. Підсуха).
8. лінгв. Особлива форма, стилістичний прийом, словесний зворот, які використовують для підсилення виразності мовлення.
Сковороді в задусі режиму тодішньої царської Росії нічого іншого не залишалось, як тільки говорити символами, порівняннями та фігурами (П. Тичина);
Рима у Рильського завжди точна і звучна. Особливо сильний поет у фігурах – в анафорах і епіфорах, фігурах паралелізму, в риторичних запитаннях і окликах, інверсіях і т. д (з навч. літ.);
Фігури стилістичні – незвичайний порядок слів у реченні, що відбиває незвичайний хід думки (з наук.-попул. літ.).
9. заст. Хрест із зображенням розп'яття або статуя святого на великих дорогах, переважно на роздоріжжі.
– Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки – та щоб нишком Піску не орали (Т. Шевченко);
– Тала вода дзюрчить по дорозі та пригадує, що казала Марія торік під фігурою... (М. Коцюбинський);
Через усе село мовчки тягнулася невесела валка .. На розстані, біля фігури, якось похапцем і майже воднораз переплелися руки з руками, вітер тріпонув простоволосими головами дядьків (М. Стельмах).
10. заст. Піраміда, зроблена з якого-небудь підручного матеріалу, для подання сигналу на відстань вогнем.
Біля кожного радута [редута] стояли фігури, цебто маяки, дуже хитромудро збудовані, .. щоб разом оповістить увесь край (О. Стороженко);
Це була так звана фігура, піраміда з обсмалених діжок, набитих сухою травою і клоччям (З. Тулуб).
11. заст. Старша гральна карта (туз, король, дама, валет) або зображення на ній.
Кинув [Госька] з рукава на сніг пом'яту колоду карт, на яких уже не можна було пізнати фігур (Григорій Тютюнник).
(1) Ритори́чні фігу́ри – засоби підсилення емоційної впливовості художньої та ораторської мови, побудовані на застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від порядку слів, узвичаєного в певній мові.
Щоб надати більшої пишномовності своїм творам, панегіристи вживали вишукані риторичні фігури й нерідко зловживали античною міфологією та ремінісценціями з греко-римської історії й літератури (з наук. літ.);
Тіньова́ по́стать (фігу́ра і т. ін.) див. по́стать¹.
△ (2) Важка́ фігу́ра – тура або ферзь на відміну від коня та слона.
Слонів і коней у шахах прийнято називати “легкими фігурами”, а тури і ферзі – “важкими фігурами” (з навч. літ.);
(3) Легка́ фігу́ра – кінь або слон на відміну від тури й ферзя.
Залежно від їх сили, слонів і коней прийнято називати “легкими фігурами”, а тури і ферзі – “важкими фігурами” (з навч. літ.);
(4) Фігу́ра умо́вча́ння – те саме, що умо́вча́ння 2.
У Шевченка такі монологи-пісні, що складаються з розірваних речень, повторів, фігур умовчання, з пісенних рядків, які перебиваються питально-окличними реченнями, створені за принципом контрасту (з наук. літ.).