ВИ́СНАЖЕНІСТЬ

ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. ви́снажений 2. — Виснаженість організму [у в’язня], колего, — зауважив другий [лікар] (Донч., І, 1956, 368); Виснаженість овець за зовнішнім виглядом важче визначити, ніж у інших видів худоби (Рад. Укр., 26. V 1957, 1). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 491.