АКОЛА́ДА¹, и, ж.
1. муз. Пряма або фігурна дужка, що з'єднує кілька нотних станів в органних і фортепіанних п'єсах, партитурах.
Фігурна аколада звичайно застосовується в нотах для одного багатоголосого інструмента, наприклад, фортепіано, гітари, віброфона, органа, а пряма аколада – в нотах для декількох одноголосих споріднених інструментів, а також у нотному записі хорової музики (з наук. літ.).
2. полігр. Фігурна дужка.
АКОЛА́ДА², и, ж.
1. У Середньовіччі – один із моментів обряду посвячення у лицарі: удар плазом мечем по плечу, обійми і т. ін.
Кожний лицар мав право посвятити будь-яку людину в лицарі ударом меча по плечу, але обряд посвяти – аколаду – намагалися проводити з великими урочистостями і за встановленим ритуалом (з наук.-попул. літ.);
Після прийняття посвяти в лицарі людина, яка здійснювала аколаду, урочисто обіймала посвяченого, кладучи свої руки йому на шию (із журн.).
2. Форма привітання у вигляді доторку щоки до щоки.
Тепер “аколада” – це форма привітання – люди вітаються, доторкаючись щокою до щоки, але не обіймаючись і зберігаючи певну дистанцію (із журн.);
Аколаду використовують як привітання між чоловіком і жінкою або між двома жінками, але між двома чоловіками таке привітання не прийнято (з Інтернету).
Пряма або фігурна дужка, яка з'єднує два чи більше нотоносців у фортепіанних, органних п'єсах, хорових та інструментальних партитурах.
II -и, ж.У Західній Європі в середні віки – обряд посвячення у лицарі.