ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн., ПІДКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ, ІНТЕРВЕ́НТ (учасник інтервенції); ОКУПА́НТ (учасник окупації); АНЕКСІОНІ́СТ (прибічник анексії); ЕКСПАНСІОНІ́СТ (прибічник експансії). Загарбники, відступаючи, метались величезними зграями (О. Довженко); Повідомлялось, що всю величезну армію завойовників під Сталінградом взято в жорсткі шори (Я. Баш); Читаючи безсмертні рядки "Слова", ми ніби бачимо, як виступають на захист сплюндрованої лихими напасниками землі руські полки (І. Цюпа); Не хижі конквістадори — Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (М. Рильський); Партизанський загін довгий час успішно боровся проти біляків та інтервентів (О. Гончар); Каламутними потоками вступали окупанти на площі, розтікалися по околицях (Києва) і повзли на Чернігівщину, Полтавщину, Донбас (О. Довженко).
ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса Р. Амундсен 1926 року перелетів на дирижаблі "Норвегія" із Шпіцбергена через Північний полюс до Аляски (Р. Іваничук); Втішився (Василь) почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Томчаній); Синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський).
ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь.
Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Томчаній);
І відважні покорителі Арктики, і сміливі завойовники стратосфери – це не якісь виключні люди (із журн.).
subyugador m; conquistador m (завоеватель)
••
покоритель сердец шутл. — conquistador de corazones, rompecorazones m, don Juan Tenorio, ligón m
покори́тели Эвере́ста — Everest fatihleri
покори́тели ко́смоса — uzayın fatihleri
м.
conquérant m; vainqueur m (победитель)
••
покоритель сердец шутл. — un don Juan; bourreau m des cœurs
покоритель сущ.муж.одуш. (1)
ед.твор.
Иностранные газеты провозгласили вас покорителем Трибизонда.Пс143.
Rzeczownik
покоритель m
zdobywca m
-я, ч.
Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Покорителі Космосу.
2. allutaja
3. hõivaja
4. hõlvaja
Subjugator, subduer
покоритель сердець — heart-smiter; lady-killer
Покоритель(-ка) сердець.
див. ворог