ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до воя́к.
Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Іван Ле);
Віденський сотник промовив: – Благословляю вояцьке побратимство! (Р. Іваничук);
Грали лютні, співано вояцьких пісень (П. Загребельний);
// Власт. воякові.
Вояцька кмітливість і одчайдушна хоробрість рятували його хлопців від смерті (Д. Бедзик).
-а, -е.
Прикм. до вояк. || Власт. воякові.
Воя́цький, -ка, -ке