ОБСКУБУВАТИ

ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ (ОГОЛИ́ТИ) розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ (ОЧУХРА́ТИ) розм., рідко. — Недок.: оббира́ти, обкрада́ти (обікрада́ти), грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти (ого́лювати) (оголя́ти), обчу́хрувати (очу́хрувати). Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); — Хто ж вони, вуйку, скажи? — Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні (татари) та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх (панотчиків) обчистив (граючи в карти), то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, — Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав (Гвільєльміно), чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє (ченець).., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); (Петро:) Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). — Пор. 1. обікра́сти.

ОБРИВА́ТИ (зривати кругом, одне за одним по поверхні — про листя, гілля і т. ін.), ОБЧУ́ХРУВАТИ, ОБША́РПУВАТИ, ЧУХРА́ТИ, ШМО́РГАТИ розм., ОБШМО́РГУВАТИ розм., ОБШУГУВАТИ діал., ОБЧІ́МХУВАТИ діал.; ОБСКУ́БУВАТИ (ОБСКУБА́ТИ) (зривати щипками). — Док.: обірва́ти, обчухра́ти, обша́рпати, обшмо́ргати, шморгну́ти, шморгону́ти, обшуга́ти, обчімха́ти, обскубти́. Молодиця.. почала було обривати запашний цвіт (липи), та спинилася (А. Шиян); Старанно обчухрав (Терешко) дрібне гілля та висхле листя (Г. Епік); І кожен, вловивши гілку над собою, обшарпував затиснутою жменею листя її осіннє холодне (П. Тичина); — Він з дядьком Мусієм залишився в лісі. Гілля чухрають (А. Головко); Вирощують саджанці без пагонів потовщення, їх обшморгують у період утворення розетки листів (з журналу); Найдуть на тебе буйнії вітри.., Листя обшугають (Словник Б. Грінченка); Вона листя обчімхує, аж їй шкіра з долонів позлазила (І. Франко); Вона.. обскубувала зів'ялі листочки (Ірина Вільде).

ПА́ТРАТИ (очищати від пір'я забиту птицю), ОБПА́ТРЮВАТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ОБСКУ́БУВАТИ (ОБСКУБА́ТИ), ОСКУБУВАТИ (ОСКУБАТИ), ОПА́ТРЮВАТИ рідше. — Док.: ви́патрати, попа́трати, обпа́трати, обску́бти, оску́бти розм. опа́трати. І, зручно усівшись на килимі трав, Він мовчки дрохву тую патрати став. Обпатрав її, обсмалив на димку... (І. Нехода); (Морозиха:) Візьми ж котра курей та поріж за хатою, а тоді вже й скубти! (М. Кропивницький); (Нестор:) Ви маєте тепер свої клопоти: кури різати... індики скубати (Ірина Вільде); Жменячиха думала, що сьогодні їй треба.. зарізати дві курки на весілля, обскубти і попатрати (М. Томчаній); Я затопила в печі, нагріла окропу, опатрала гуску (І. Нечуй-Левицький).

СТРИ́ГТИ (ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати або підрізувати — волосся, вовну тощо), ОБСТРИГА́ТИ, ОСТРИГА́ТИ, ПОСТРИГА́ТИ, ЧИКРИ́ЖИТИ фам.; ПІДСТРИГА́ТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ розм. (укорочувати, відрізуючи кінці); СКУ́БТИ, ОБСКУБАТИ розм., ОБСКУБУВАТИ розм. (невміло або необережно стригти). — Док.: постри́гти, обстри́гти, остри́гти, обчикри́жити, підстри́гти, підрі́зати, підітну́ти, підтя́ти, обску́бти, обкарна́ти (дуже укоротити). Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження (Григорій Тютюнник); Постригли всіх підряд. Машинками, наголо, як тифозних (О. Гончар); Був він у одному селі попом, а потім.. зняв рясу, обчикрижив косу та й дмухнув до кримінального розшуку за співробітника (В. Еллан); Образ святого Миколая також був схожий на діда, особливо, коли дід часом підстригав собі бороду (О. Довженко); Коли вони (вуса) вже геть-то надокучали йому, зараз хапав ножиці і підтинав їх спересердя як можна вище (І. Нечуй-Левицький).

ОБСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і ОБСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. обску́б, ла, ло; док.

1. що. Вискубувати, виривати (волосся, пір'я і т. ін.) по всій поверхні.

Біля кожної дівчинки купа пір'я, і прудкі дитячі пальці обскубують пір'їну за пір'їною (О. Донченко);

Горобчичок диб-диб-диб, Сіресенький стриб-стриб-стриб! .. Болять в мене крилечка, Обскубали пір'ячка! (М. Кропивницький);

– Гусарів небезпечно й зачіпати, – сказала Олеся, – вони й тобі бороду обскубуть, – це митці на всякі штуки (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. [Василина:] А я навалюсь на голову. Поки не обскубу увесь чуб йому, не зійду з трибуни (О. Корнійчук);

// кого, що. Скубучи, очищати від пір'я, пуху (про забитих птахів).

Всі [наймички] обскубували птиць од пір'я (А. Кримський);

Вирубав собі [Іван] жердь і всі гуси побив. Одну обскуб, наклав огню та пече (А. Калин);

// що. Щипками обривати, оббирати що-небудь.

Вона однією рукою тримала квітку, а другою обскубувала зів'ялі листочки (Ірина Вільде);

– Ей, Хівре!.. переліг лежить наш при дорозі: Ей, обскубуть горох наш зеленцем, – побач!.. (П. Гулак-Артемовський).

2. кого, перен., розм. Обкрадати, оббирати кого-небудь.

За панів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба);

[Писар:] Ну, а Рябину обскубемо-таки! Знатно обскубемо! (І. Франко).

【未】

1) 抜下…毛

Обскубувати курку 拔下鸡毛

2) 转 口 扯下, 揪下, 摘下

недок. обскубувати, док. обскубти

to pluck (to strip off) the feathers (hair)

див. рвати; щипати