КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм.
Той, хто дуже клопочеться.
Скидаєш взувачки, щоб бруду не внести, з кишень ти витрушуєш тертий тютюн... Так чисто .. вдоволений ладом своїм, клопотун (П. Мовчан);
Цілий тиждень не давала клопотунам спокою зима, бо постійно підсипала снігу, замітала його в усі шпаринки (із журн.).
-а, ч., розм.
Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).
Bustier, fussy; (що втручається у все) busy body