ЛІЛЕ́Я, ї, ж., поет.
Те саме, що лі́лія.
Зглядалися фіалки любо – і з жагою Одна до другої схилялися лілеї (Леся Українка);
Глибокі саги, обставлені очеретяним муром, з білими й жовтими зірками водяних лілей (І. Багряний);
Під хатою розцвітає бузок, півонії, жовті лілеї і ще квіти (У. Самчук);
Здалеку можна було подумати, що то вони вибирають з каламуття великі білі чашки лілей в подарунок дівчатам, які ходили по березі, одначе лілеї були бродіям ні до чого (О. Гончар);
На воді велично красувалися білосніжні лілеї та жовті глечички (О. Бердник);
І що вам до того, як брів через болото по горло у воді молодий козацький сотник Іван Сірко і як гарматна картеч перемішувала з чорним багном білі лілеї і зелене латаття (Ю. Мушкетик);
Уздовж доріжок, посипаних жовтим пилком, рівними рядами виструнчилися рожі, лілеї, троянди, гладіолуси, жоржини (В. Нестайко);
* Образно. О, як горіли спраглії уста! Де ти тепер, моя хистка лілеє? (І. Франко);
Ти руки простягла, лілеє, І плине чорний войовник, Що в білих снах душі твоєї Майнув (М. Рильський);
* У порівн. Наче квітка білої лілеї, завита у чорну хустку, лежала вона бліда-бліда (Панас Мирний);
Як лілея чиста й біла І як рожа чепурна, Мене дівчина зустріла Й засоромилась вона (Б. Грінченко).
ЛАТА́ТТЯ (водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками), ВОДЯНИ́Й МАК, ВОДЯНА́ ЛІ́ЛІЯ, ЛІЛЕ́Я поет.; КУПА́ВА діал., КУПА́ВКА діал. (з білими квітками); ГЛЕ́ЧИКИ мн. (з жовтими квітками). Як безтурботно полоскались качки серед зеленого латаття і його білих та жовтих квіток (М. Рильський); Водяний мак вигідно спочивав на них (озерцях) круглим листом, висував з води зелені збаночки (М. Коцюбинський); Далекі озера манили до себе.. ніжністю білосніжних водяних лілій (Ю. Збанацький); На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей (Д. Ткач); Скільки пісень нам співець проспівав, Скільки нам кинув під ноги Маків червоних і білих купав! (О. Олесь); Як тільки розвіється ранковий туман, на поверхню тихих стариць, озер випливають великі квіти білого латаття і жовті глечики (з журналу).
ЛІ́ЛІЯ (цибулинна рослина родини лілійних із прямим високим стеблом і великими квітками у вигляді дзвона), ЛІЛЕ́Я поет., ЛЕЛІ́Я поет. рідше, КРИН заст. — Я вивів її (лілію) з жовтої і шарлахової лілії Тунберга (О. Довженко); Садівники Потоцького садили троянди, лілеї, гіацинти і туберози (Ю. Смолич); Чудові ночі бувають на Україні, особливо весняні ночі, коли сади біліють, пахнуть лелії, коли солов'ї щебечуть (В. Гжицький); Радуйся, земле, не повитая Квічастим злаком! Розпустись, Рожевим крином процвіти! (Т. Шевченко).
-ї, ж., поет.
Лілія.
【阴】 诗 旧 见 лілія
Ліле́я, -ле́ї, -ле́єю, -ле́є! ліле́ї, -ле́й
див. лілія