ГОЛОСНІШАТИ

ГОЛОСНІ́ШАТИ, ає, недок.

Ставати голоснішим, гучнішим.

Чутно гомін, котрий все голоснішає і виголошується в лемент (М. Кропивницький);

Тонкий свист у вітах дерев голоснішав і ширився (Ю. Яновський);

Гуркіт моторів на шосе все голоснішає (В. Кучер).

ГУЧНІ́ТИ (ставати дедалі гучнішим), ГУЧНІ́ШАТИ, ГОЛОСНІ́ШАТИ. Із голубого неба долітав повний жалю журавлиний трубний клич, який то гучнів, то завмирав, танучи в голубій безвісті (Григорій Тютюнник); Зойки гучншали, ставали несамовитими, наче за дверима каземату вила сотня вовкв (З. Тулуб); Тихо, спершу ледве вловити вухом, як зітхання, зачулася пісня дівоцька й поволі голоснішала (А. Головко).

Голосні́шати, -шаю, -шаєш