КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.).
1. Ручний ткацький верстат.
Господарям – поле орати, А господиням – на кроснах ткати (І. Нечуй-Левицький);
Любила [Мір'єм] свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками (М. Коцюбинський);
З відчинених дверей крізь бурмотіння човників та кросен Афра вчула голос єпископа (Н. Королева);
Туточки кросна стояли, Параска молодша була – лляні скатерті ткала (В. Дрозд);
Ми ходили по людях і чинили дереводільну роботу – кому кросна, кому скриню, кому стіл чи лавицю (М. Дочинець);
Із-під лілейної руки Із кросен сходили шовки (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п'яльці.
Щоб тонка тканина не рвалася і не деформовувалася в кроснах, їх слід обмотати стрічкою (з навч. літ.);
Вишиваючи стрічками або бісером, можна використовувати кросна, оскільки вони підтримують тканину натягнутою (із журн.).
3. Рама в деяких знаряддях.
Кросна в жорнах розхиталися – треба їх тугіше задовбати (Л. Смілянський);
Як хвиля спирту у чані, Синіє днина морозна. Стоїть лісовоз біля чайної – З колодами залізні кросна (Д. Павличко).
4. діал. Полотно, тканина.
Ой хоч я невеличка, та ще й недоросла. Поставила і виткала шовковії кросна (Ганна Барвінок);
* Образно. Високий південь звівся наді мною, Під мною кросна тче Десна (М. Стельмах).
-сен, мн. (одн. кросно, -а, с.).
1) Ручний ткацький верстат.
2) Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п'яльці.
3) Рама в деяких примітивних знаряддях.
4) діал. Полотно, тканина.
Rzeczownik
кросна pl.
krosno n
див. п'яльці
Ткацький верстат